Гуманістичні цінності освіти передбачають зміну авторитарно-дисциплінарної моделі виховання на особистісно-зорієнтовану. Сутнісними ознаками цих змін є виховання особистості з максимально можливою індивідуалізацією, створенням умов для саморозвитку і самонавчання учнів, осмисленого визначання ними своїх можливостей і життєвих цілей.
Практика показує,що всі ці ознаки найповніше втілені в учнівському самоврядуванні. Виховання творчої особистості нерозривно пов’язане з майбутнім країни, відродженням нації, гуманізацією суспільства. Людина повинна жити з думкою: все для блага особистості, кожному є місце у соціумі, кожен цінний для суспільства таким, яким він є. Керувати політичними, національними та економічними процесами повинні ті, хто насправді є професіоналами, хто уміє гуртувати навколо себе і вести за собою, хто здатен сформувати професійну команду, в якій поважають думку кожного члена, у якій кожен може виявити свої здібності і реалізувати у тій чи іншій справі. Такі завдання суспільства вимагають нових підходів до виховання, до виявлення і розвитку здібностей лідера, адже лідер у школі – це майбутній політик чи бізнесмен, якому вирішувати як щоденні,так і масштабні завдання, які поставить суспільство у час загальної глобалізації світу. Успіх України на світовій арені закладається сьогодні у школі лідерства – самоврядуванні учнів.
Учнівське самоврядування у школі:
- змінює позицію учнів і вчителів у спілкуванні, утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримку, співчуття, утвердження людської гідності, довіру);
- зумовлює потребу діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думками, враженнями, моделювання життєвих ситуацій;
- включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання, навчальний матеріал, який має особистісне значення у даному віці.
Можливості самоврядування передбачають сформованість у свідомості вихованців намірів і умінь безконфліктного життя у суспільстві, поваги до прав і свобод кожної особи. В умовах таких явищ, як нетерпимість, расові, релігійні і етнічні конфлікти, саме період активного формування свідомості треба закласти основи для безконфліктного співжиття.
Самоврядування сприяє: виявленню та розквітові організаційних навичок, формування в учнів відповідальності, принциповості, ініціативності.
Учнівське самоврядування повинно задовольняти основні вимоги до виховного процесу розвитку творчих здібностей учня:
- гуманізація і демократизація : виховний вплив підпорядковується завданням формування громадянина України, а цей аспект включає високий рівень інтелекту та культури, розвиток творчих задатків особистості, виховання людяності, доброти та інших моральних чеснот;
- зв'язок виховання з реальним життям : робота органів самоврядування повинна передбачати участь у суспільно корисній праці, проведення організаторських акцій на здійснення загальношкільних традиційних заходів тощо;
- виховання особистості в колективі в ході спільної діяльності : майбутній громадянин повинен бачити себе у соціумі, уміти реально оцінити себе, жити у колективі, навчити створювати його атмосферу, враховуючи думки меншості, шукати шляхи до консенсусу;
- єдність вимог і поваги до особистості : учень повинен відчувати, що вимоги до нього базуються на вірі в його можливості, на впевненості у його силах, на турботі про поступальний розвиток його особистості.
Органи самоврядування виконують три основні функції : організаторську, комунікативну, гностичну.
Учнівське самоврядування – це не наглядова структура, а спосіб організації життя колективу.
Завдання організаційних процесів становлення самоврядування – розв’язати протиріччя: самостійність учнів і педагогічне керівництво. Щоб цього протиріччя не виникало, необхідно, щоб учнівське самоврядування брало дієву участь у методичній роботі і працювало разом з педагогічним колективом і працювало разом над вирішенням спільної педагогічної проблеми, звісно накреслюючи власні шляхи, вирішуючи власні завдання. Треба надати учням можливість самостійно розробляти тактичні уроки загальної стратегічної мети. Тільки тоді учнівське самоврядування не заперечуватиметься тісною співпрацею з педагогами.
Об’єднання педагогів і батьків не є наглядовими структурами, вони стали учасниками реалізації виховних програм, вони партнери.
Рада учнівського самоврядування є вищою законодавчою ланкою для учнівських рад класних колективів, її рішення обов’язкове для них. У свою чергу рада враховує інтереси і запити кожного класу через чітко налагоджені соціологічні та інформаційні служби.
Виходячи з даних соціологічних опитувань всіх членів учнівського колективу, створюються центри розвитку творчих здібностей, їх кількість буває кожен рік різною. Вона визначається потребами та завданнями на поточний навчальний рік. Але є центри, необхідність яких відчувається постійно, вони існують вже три – чотири роки(центр героїко-патріотичного виховання, центр спорту, центр дозвілля ).
Кожен центр має свою раду і керівника. На засіданні ради центрів висувають ідеї щодо організації робочих проектів, над якими буде працювати центр в навчальному році. Визначається їх мета. Обговорюються проекти на класних зборах, а затверджуються на зборах всього учнівського колективу. Для їх втілення залучаються педагоги-координатори та всі бажаючі шляхом створення мобільних невеликих робочих груп. Ці групи покликанні виконувати такі функції: навчання справою, створення ідеальної психологічної атмосфери для розвитку здібностей особистостей атмосфери, розвитку почуття відповідальності, звичок самоконтролю, організаторських здібностей та виконавчої дисципліни. Робоча група складає особистий план заходів, потім складає загальний план центру.
План роботи Ради старшокласників спирається на план виховної роботи школи та плани центрів розвитку, він конкретизується на початку кожного місяця на координаційних засіданнях. На цих засіданнях вислуховуються звіти по роботі над проектами, розробляється циклічне планування ради на тиждень і місяць. Звіт ради за навчальний рік проходить перед виборами.
УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ: Статут Ради учнівського самоврядування
Програма діяльності Ради учнівського самоврядування
Самоврядування в школі виконує функції:
1 . Забезпечення порядку в школі, організовує чергування у школі;
2. Контроль за відвідуванням школи учнями;
3. Проведення загальношкільних лінійок, зборів, виставок, круглих столів;
4. Організація дозвілля, творчих свят, змагань;
5. Організація із збереження шкільного майна, підручників;
6. Організація самообслуговування в класах, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог;
7. Організація роботи з благоустрою території школи;
8. Участь у розробці плану роботи школи на новий навчальний рік;
9. Участь у проведенні педагогічних рад, на яких розглядаються питання учнівських колективів.
Мета - виховання самодостатньої особистості, здатної відповідати за свої рішення та вчинки.
Принцип- «самі вирішили, самі зробили, самі відповідаємо».
Що нас об'єднує - прагнення зробити життя змістовним, радісним, цікавим, бажання діяти разом.
Що для нас найдорожче - свобода думки, особистість.
Про кого турбуємося - про менших і слабших за нас, одне про одного та про тих, хто в біді.
Що нам допомагає жити - гра, фантазія, вигадка, те, що ми вирішуємо і робимо самі.
Ми співпрацюємо - з усіма, кому зрозумілі і не байдужі наші інтереси, справи, хто готовий
нам допомогти.
Ми самі вирішуємо - які справи, свята нам проводити.
НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ
1. Пріорітетні напрями і шляхи оновлення виховної роботи в школі.
2. Використання в позакласній роботі інтерактивних методик, спрямованих на виховання патріотизму, національної свідомості школярів.
3. Використання групових форм роботи для формування громадянської культури.
4. Реалізація завдань громадянського виховання та залучення дітей до діяльності дитячо-юнацьких об’єднань і організацій.
5. Впровадження у виховний процес кращих народних звичаїв, обрядів, традицій.
6. Наповнення змісту виховної роботи культурно- історичними надбаннями українського народу.
7. Ефективні форми і методи діяльності педагога-організатора щодо формування правової культури школярів.
8. Система морально-естетичного виховання в школі.
9. Організація краєзнавчо-пошукової роботи, прилучення школярів до історії і культури рідного краю.
10. Статеве виховання школярів у системі виховної роботи.
11. Спільна робота школи,сім’ї і громадськості щодо попередження алкоголізму, наркоманії,СНІДу серед дітей та молоді.
12. Створення умов для самореалізації особистості учня, його художньо – естетичної освіченості і вихованості.
13. Система екологічного виховання школярів.
14. Формування фізичної культури учнів на козацьких традиціях.
15. Педагогічне керівництво самовиховання школярів.
16. Досвід співпраці педагога-організатора з органами учнівського самоврядування.
17. Система роботи педагога-організатора з батьками.
18. Створення умов для розвитку творчої особистості учнів.
19. Організаторська діяльність як необхідна умова розвитку учнівського самоврядування.
20. Розвиток самодіяльності, ініціативи, творчості в умовах діяльності «Школи лідерів».
УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Учнівське самоврядування як сукупність форм дитячої самоорганізації та спільної діяльності за інтересами неможливе без відповідних дій з бокупедагогів та керівництва школи. Навіть якщо мова йде про найвищий ступіньучасті – самостійну дитячу ініціативу – діяльність школи має бути організована таким чином, щоб нагороджена ініціатива, яка має форму ідей та прагнень, спроб діяти, розвивлась, а не пригнічувалась шкільниммікросоціумом. Більше того, принципи внутрішнього шкільного устрою мають не тільки дбати про підтримку і розвиток виявленої учнівської ініціативи, а передусім створювати атмосферу, в якій би культивувалась дитяча активність. В колективі навчального закладу з давніми традиціями молодіжної участі, з високим рівнем демократичності і партнерства у взаєминах між вчителями та учнями та відповідною політикоюкерівництва інтенсивність участі очевидно буде більшою аніж там, де активність у позанавчальній діяльності не заохочується, а спроби неформальної самоорганізації ігноруються чи навіть сприймаються як негативне явище.
Аналізуючи минулий і сучасний досвід організації учнівького самоврядування, визначаємо ряд провідних умов і принципів, які сприяють активізації молодіжної участі в умовах школи.
ПАРТНЕРСТВО
Одним з базових принципів спільної з школярами діяльності в рамках управління шкільним життям, організації дозвілля чи просто проведення певних заходів є партнерське ставлення та відповідний тип спілкування, виконання спільних дій. Формування партнерських взаємин на рівні «педагог-учень» чи «педагог-директор(завуч)» або ж навіть «учень –директор(завуч)» не слід асоціювати з втратою взаємоповаги та встановленням панібратського ставлення. Скоріше навпаки: рівень ззаємної поваги тапорозуміння значно підвищується, зникає формалізм у взаєминах,підвищується адекватність у сприйманні поставлених спільних завдань та один одного, долаються основні комунікативні бар’єри. Вийти на рівень партнерства у спілкуванні і діяльності можливо передусім через самовиховання і педагогів, і учнів, і керівників школи, адже вимагає від партнерів високої рефлексії, усвідомлення цінності спільної діяльності та важливості спільних цілей.
РОБОТА З АКТИВОМ
У безпосередню діяльність щодо організації учнівського самоврядування включається передусім той сектор шкільної громадськості, який прийнято називати активом. На думку Харламова І.Ф. наявність працездатного та дієвого активу є суттєвим фактором організації учнівського самоврядування колективу, його деммократизації. До складу активу входять передусім учні, які виконують ті чи інші суспільні доручення (члени учкомів, шкільних парламентів, редколегій шкільних газет, старости класів, члени громадських організацій, що діють в школі, гуртків, творчих об’єднань тощо). Ключовими характеристиками активу є динамічна структура (змінюваність) та спадкоємність.
Специфічні напрямки організаційно-виховної роботи з активом: - виховні дії, спрямовані на усвідомлення учнями власних обов’язків, функцій та завданя колективу (інструктаж, конкретизація завдань, доручення, колективні обговорення, ундивідуальні бесіди, повсякденне спілкування);
- Надання повсякденної практичної допомоги в роботі, організація обміну досвіджо роботи;
- Контроль і спостереження за роботою активу, критика результатів, створення ситуацій, в яких учні можуть презентувати результати своєї роботи;
- Організація самостійного планування, самостійного аналізу результатів, заохочення учнівської ініціативи;
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ КОЛЕКТИВУ ЧЕРЕЗ ФОРМУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ
Особливе значення у справі шкільного самоврядування має формування перспектив цілей учасників. Саме таким чином, на думку педагогів і психологів, забезпечується розвиток і укріплення учнівського колективу. Розвиток участі залежить передусім від змістовності і динаміки діяльності учнівського колективу та загальношкільного колективу. А.С.Макаренко свого часу сформулював закон розвитку (руху) колективу: «Колектив повинен постійно рухатись вперед, досягати все нових і нових успіхів, чинити все більший і більший вплив на розвиток і особистісне формування своїх членів». Зупинка у розвитку колективу призводить до його ослаблення і розпаду. Колективна перспектива умова руху колективу – це віддалена у часі мета, що обумовлює прагнення і добровільну діяльність, в якій зацікавлена переважна більшість членів колективу. Характер перспективи залежить від індивідуальних психологічних і вікових особливостей учнів, колективних та індивідуальних інтересів і потреб. Аналіз учнівських перспектив дає педагогу вичерпану інформацію про внутрішній стан і настрій школярів, їх прагнення, інтереси, мрії,ціннісні орієнтири.
ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ
Вагомим фактором розвитку і досягнення зрілості колективу, а відповідно активізації участі, є формування суспільної думки. Під суспільною думкою слід розуміти ті домінуючі погляди, оцінки, які надаються в учнівському середовищі певним явищам і фактам колективного життя. Формувати і розвивати в колективі здорову суспільну думку можливо лише за умов добре налагодженої практичної діяльності учнів, власне кажучи-самої участі. Досить цікавим фактом є двостороння залежність між молодіжною участю та наявністю колективної думки:
- З одного боку, участь школярів у різноманітних формах самоврядування(колективній праці і творчості, прийнятті рішень, управлінні та спів управлінні) є необхідним ґрунтом і єдиним можливим середовищем для формування суспільної думки. Переживання з приводу успіху чи провалу, бажання отримати критику і здійснити критичну оцінку самостійно неодмінно супроводжують участь у спільній діяльності і, в той же час, утворюють «фундамент» суспільної думки.
- З іншого боку, суспільна думка є «лакмусовим папірцем» молодіжної участі: очевидна наявність в учнівському колективі суспільної думки є доказом причетності школярів до подій, з приводу яких вона формується. Враховуючи те, що суспільна думка в учнівському колективі є не просто спів падінням поглядів кількох людей, а народжене у колективному обговоренні консолідоване ставлення до подій і явищ, можна робити певні висновки щодо демократичності стосунків у колективі.
СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЇ ЗМАГАННЯ
Часто використовується як метод активізації молодіжної участі в умовах школи, оскільки відповідає особливостям дитячої природи, а також є доступним дитині способом – шляхом співставлення – оцінити результати власної діяльності або ж діяльності колективу. Організація змагання вимагає чіткого формулювання мети і завдань (мотивація діяльності), встановлення певних правил і єдиних умов діяльності, очевидності і публічності результатів.
ОРІЄНТАЦІЯ НА ЗАЛУЧЕННЯ УСІХ УЧНІВ
Залучення усі учнів до різноманітної і змістовної спільної діяльності (позакласна робота, трудова, громадська та культурно-масова діяльність).Слід організовувати і стимулювати цю діяльність таким чином, щоб вона об’єднувала та згуртовувала учнів в дружний і працездатний колектив. Залучення учнів до шкільного самоврядування неодмінно має ефект, який Макаренко визначав як «ефект паралельної дії», коли виховна дія, спрямована на весь колектив, чинить вплив окремо на кожного з членів колективу; і навпаки – виховний вплив на окрему особистість у колективі розповсюджується на весь колектив.
ПЕДАГОГІЧНА ДОПОМОГА
Це не контроль в діяльності суб’єктів учнівського самоврядування. Даний принцип передбачає забезпечення реальних прав і обов’язків учасників самоврядування; цілеспрямоване навчання організаторів шкільного життя необхідним у цій справі уміння і навичкам, створення ситуацій спільного навчання педагогів та учнів, взнаємо навчання; увага до консолідованої думки чи рішення учнівського колективу, обов’язкова наявність реакції на будь-яку активність з боку учнів.
СТАТУТ ДИТЯЧОЇ ШКІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Система самоврядування повинна сприяти реалізації інтересів, можливостей, побажань дитини, стимулювати його творчу ініціативу.Участь у самоврядуванні єсвоєрідною практичною частиною громадської освіти, коли дитина набуває навички роботи у колективі. Система самоврядування повинна осягнути та врахувати весь сектор суспільних та особистих інтересів, можливостей учнів.
ОБОВ'ЯЗКИ: - Плани соціального розвитку школи, активна участь у шкільному житті;
- Аналіз та підведення підсумків діяльності, оцінювання результатів,заохочування творчої ініціативи;
-Розглядання правил виконання уставу школи та інших документів, які встановлюють взаємовідносини адміністрації з учнями.
ПРАВА: - Самостійно приймати рішення, які сприяють покращенню життя в учнівському колективі;
- Контролювати виконання правових, моральних, та естетичних норм;
- Реалізовувати інтереси;
- За необхідністю брати участь у класних зборах, педраді, батьківських зборах.
ПРИНЦИПИ:
Демократизація, гуманізація, творчий підхід, вміння приймати рішення та нести за них
Концепція учнівського самоврядування до 2020 року
ЗАВДАННЯ САМОВРЯДУВАННЯ: - допомогти розкрити повною мірою інтелектуальний, соціальний, духовний, фізичний потенціал учня;
- виховати громадянина, який має активну життєву позицію, прагне взяти на себе відповідальність за суспільство, в якому він живе;
- готувати до дійової участі в демократичних процесах.
САМОВРЯДУВАННЯ СПРИЯЄ: - виявленню та розвиткові організаційних навичок
- формуванню в учнів відповідальності, принциповості, ініціативності.
Учнівське самоврядування повинно задовольняти основні вимоги до виховного процесу розвитку творчих здібностей учня:
- гуманізація і демократизація;
- виховний вплив підпорядковується завданням формування громадянина України, а цей аспект включає високий рівень інтелекту та культури, розвиток творчих задатків особистості, виховання людяності, доброти та інших моральних чеснот;
- зв'язок виховання з реальним життям;
- робота органів самоврядування повинна передбачати участь у суспільно корисній праці, проведення організаторських акцій на здійснення загально ліцейних традиційних заходів тощо;
- виховання особистості у колективі в ході спільної діяльності;
- майбутній громадянин повинен бачити себе у соціумі, уміти реально оцінити себе, жити у колективі, навчити створювати його атмосферу, враховуючи думки меншості, шукати шляхи до консенсусу;
- єдність вимог і поваги до особистості: дуже вдало суть цього постулату висловив А.С. Макаренко:”Якомога більше вимог до людини, але разом з тим, якомога більше поваги до неї!”Учень повинен відчувати, вимоги до нього базуються на вірі в його можливості, на впевненості у його силах, на турботу про поступальний розвиток його особистості.
ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ: - організаторська;
- комунікативна;
- гностична.
Учнівське самоврядування – це не наглядова структура, а спосіб організації життя колективу.
Вибір форм самоврядування повинен залежати від конкретних умов: педагогічної проблеми, над якою працює заклад, матеріальної бази, планування виховної роботи, традицій навчального закладу. Але ці умови можуть змінюватись, а тому структура організації самоврядування повинна бути динамічною і варіантною.
ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОВРЯДУВАННЯ УЧНІВ
Перший крок.
Аналіз і оцінка стану учнівського самоврядування (засідання м/о класних керівників, педагогічна рада).
Другий крок.
Накреслення завдань самоврядування, виходячи з основної педагогічної проблеми, над якою працює школа та завдань з виховної роботи;
вивчення науково – методичної літератури з проблеми (науково- методичний центр).
Третій крок.
Аналіз реальних можливостей членів педагогічного колективу для налагодження координаторської діяльності, вивчення матеріальних
умов функціонування самоврядування.
Четвертий крок.
Пошук учнів з лідерськими якостями, визначення рівня та перспектив їх розвитку
П'ятий крок.
Розробка концепцій самоврядування(рада лідерів).
Шостий крок.
Вибори(рада лідерів).
Сьомий крок.
Розробка нормативних документів (МО класних керівників, рада лідерів, педагоги- координатори).
Восьмий крок.
Соціологічне опитування щодо пріоритетних напрямів роботи учнівського самоврядування(рада лідерів).
Дев'ятий крок.
Розробка структури самоврядування, визначення центрів та вибір проектів (рада лідерів, педагоги - координатори).
Десятий крок.
Створення постійних і тимчасових робочих груп (рада лідерів, педагоги - координатори).
Одинадцятий крок.
Нагромадження організаційного досвіду і розширення ролі Самоврядування (рада лідерів, педагоги - координатори).
Дванадцятий крок.
Діагностика перспектив розвитку (рада лідерів, педагоги-координатори, педрада).
Основними умовами для функціонування учнівського самоврядування є:
- зацікавленість учнів і педколективу;
- оптимальна структура;
- функціонування на засадах демократії;
- визначення оптимальних методів педагогічного контролю.
Завдання організаційних процесів становлення самоврядування - розв̕язати протиріччя: самостійність учнів і педагогічне керівництво.Щоб цього протиріччя не виникало, необхідно, щоб учнівське самоврядування брало дієву участь у методичній роботі і працювало разом з педагогічним колективом над вирішенням спільної педагогічної проблеми, звісно накреслюючи власні шляхи, вирішуючи власні завдання.
Структура учнівського самоврядування розроблена, виходячи з його завдань та ролі у навчально- виховному процесі.Між радою учнівського самоврядування, педагогічним колективом та батьками існує нерозривний зв'язок як між рівноправними партнерами. Рада учнівського самоврядування є вищою законодавчою ланкою для учнівських рад класних колективів, їх рішення обов’язкове для них.У свою чергу рада враховує інтереси і запити кожного класу через чітко налагоджені соціологічні та інформаційні служби.
