ПРАВИЛА ПРОТИПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

 

Вогонь здавна став надійним помічником у житті людей. Разом із тим необережне поводження з ним може призвести до виникнення пожежі.

Пожежі часто виникають через такі причини:
— несправність або неправильна експлуатація електрообладнання, газових плит, електричних побутових приладів;
— увімкнення в одну розетку декількох побутових приладів великої потужності;
— несправність електропроводки;
— сушіння речей над газовою плитою;
— користування саморобними електричними гірляндами для ялинки, запалювання хлопавок і бенгальських вогнів поблизу хвої;
— використання легкозаймистих маскарадних костюмів із паперу та вати;
— несправна або залишена без догляду побутова електротехніка;
— необережне поводження з вогнем; ігри з вогнем;
— удари блискавки;
— збереження легкозаймистих матеріалів та речовин на балконі та вдома;
— витік газу;
— використання піротехніки.

Дії під час виникнення пожеж у багатоповерховому, приватному будинку. Способи захисту органів дихання від чадного газу.
Правила поведінки при пожежі:
— подзвонити до служби 101 (якщо це можливо); повідомити
— повну домашню адресу, що горить, свій телефон, прізвище, ім'я та по батькові, скільки поверхів у будинку, якщо ви знаєте -- як до нього під'їхати;
— вікна відкривати не можна, адже кисень посилить полум'я;
— негайно вийти з приміщення, покликати дорослих;
— під час пожежі заборонено користуватися ліфтами; з висотного будинку не біжіть сходами вниз, якщо зайнялося внизу, а рятуйтеся на даху, використовуйте пожежну драбину.
Щоб уберегти органи дихання від чадного газу, слід пробуватися до виходу поповзом, бо внизу менше диму, накрити голову шматком мокрої тканини або пальтом.

 

ПРАВИЛА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПОБУТОВИХ ЕЛЕКТРИЧНИХ ТА НАГРІВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

 

 

При користуванні електричними приладами не можна:
— залишати без догляду ввімкнені прилади;
— ставити під розеткою електронагрівальні прилади, бо контакти розетки можуть перегрітися;
— вмикати у розетку декілька приладів одночасно;
— торкатися оголених місць при порушенні електропроводки або оголенні електричного проводу, поломці розетки;
— вмикати несправні електричні праски, самовари тощо;
— стукати по екрану телевізора, що згас, він може зайнятися або вибухнути; телевізор необхідно негайно вимкнути. При користуванні нагрівальними приладами не можна:
— вмикати їх через трійник та розміщати під розетками;
— накривати, адже прилад перегрівається;
— використовувати у тривалому режимі.

Пожежнонебезпечні речовини та матеріали. Пожежна безпека
при поводженні з горючими, легкозаймистими матеріалами та
речовинами.
До пожежнонебезпечних речовин належать лаки, фарби, горючі й мастильні речовини, розчинники, аерозолі, газ тощо
Пожежнонебезпечними матеріалами є меблі, речі, газети, журнали, книжки, картон, дерев'яні споруди, пластмасові вироби і покриття, дрова, вугілля, обпилювання, стружка, прищеп.
Поблизу цих матеріалів категорично забороняється курити, користуватися відкритим вогнем. Якщо необхідно розігріти пожежнонебезпечну рідину, це роблять за допомогою гарячої води.
При виникненні загоряння можна застосувати аерозольний хладоновий вогнегасник «ОАХ» разового користування.
Горіння може розпочатися, коли є займиста речовина, кисень і джерело запалювання (відкритий вогонь). Горючі матеріали горять і після зникнення джерела запалювання. Особливо обережними треба бути з легкозаймистими матеріалами і речовинами (бензин, ацетон, спирт).
Синтетичні і пластикові вироби під час горіння виділяють отруйні гази.

Правила пожежної безпеки у вашому домі. Гасіння пожежі в
квартирі на початковій стадії загоряння. Правила поведінки під
час пожежі.
Пам'ятайте, що не можна вдома:
-- користуватися несправними електричними побутовими приладами;
-- захаращувати балкони і підвали;
-- гратися з вогнем;
-- зберігати на балконах і в гаражах легкозаймисті матеріали;
-- сушити речі над плитою.
Правила гасіння пожежі в квартирі на початковій стадії загоряння:
-- слід вимкнути джерела струму, перекрити крани газоподачі, джерело вогню накрити простирадлом;
-- якщо пожежа виникла через несправність електропроводки, нічого не можна заливати водою, можна взяти пісок, повстину, вогнегасники,"
-- вікна відкривати не можна, бо кисень посилить вогонь.
Якщо вогонь відразу загасити не вдалося, необхідно якомога швидше покинути приміщення і покликати на допомогу дорослих. Якщо є можливість, закрити по дорозі всі двері.
Не можна ховатися у шафах, під ліжком чи столом, у туалеті чи ванній кімнаті. Необхідно зателефонувати за номером 101.

Запобігання виникненню пожеж від електричного струму та
правила гасіння таких пожеж. Дії учнів при пожежі.
Для запобігання ушкодженню ізоляції і виникненню коротких замикань (і як наслідок -- пожежі) не дозволяється:
-- зафарбовувати й білити шнури і проводи; вішати на них будь-що;
-- допускати зіткнення електричних проводів з телефонними, з теле- і радіоантенами, гілками дерев і покрівлями споруд;
-- використовувати як провідник електричного струму телефонні і радіопроводи;
-- довільно вбивати в стіни гвіздки, це може призвести до ушкодження скритої ізоляції;
-- самостійно проводити ремонт електророзеток, переносити електропроводку.
Під час виникнення пожежі у приміщенні школи учні мають виконувати накази і розпорядження вчителів. План евакуації школярів має знаходитися у рамці під склом на видному місці. На ньому позначено також аварійні та запасні виходи.
Не можна ховатися у кабінетах, підсобних приміщеннях, туалетах тощо.
Під час евакуації треба поводитися організовано та не піддаватися паніці.

 

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС

ВІДПОЧИНКУ В ЛІСІ

 

Причинами пожежі в лісі можуть стати блискавка або засуха, але основною причиною виникнення пожеж у лісі є необережність людини. Пам'ятайте, що украй небезпечно:
— кидати палаючі сірники, недокурки;
— палити суху траву;
— розводити вогнища;
— залишати в лісі промаслені або просочені іншою горючою речовиною шматки тканини.

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПІШОХОДІВ

  

Сучасні міста вже мало відповідають природним можливостям людини і через їх розмірів стало неефективно пересуватися пішки. Кожен мікрорайон, проте, завжди має майже все необхідне для задоволення щоденних потреб. У межах свого кварталу краще не перевантажувати вуличний рух і пересуватися пішки, навіть якщо у вас є автомобіль.

Ось кілька відомих правил поведінки пішоходів, якими, на жаль, багато нехтують:

• переходити вулицю тільки на зелений сигнал світлофора;
• переходити вулицю у відповідних місцях, даючи зрозуміти водіям про свій намір, щоб не змушувати їх різко гальмувати;
• пересуватися по тротуарах;
• користуватися підземним переходом, якщо він є;
• не ходити поряд з проїжджою частиною;
• не скупчуватися на автобусних зупинках, змушуючи інших пішоходів сходити з тротуару;
• поступатися дорогою батькам з дитячими колясками;
• не йти по вузькому тротуару під руку або обнявшись, займаючи його цілком.

Всі ці правила повинні диктуватися гарним вихованням і почуттям поваги до інших.
 

 

 

 

Іноді, в особливих ситуаціях (ремонт на дорозі, затори), не працює світлофор, а рухом на перехресті керує людина у формі. Це - інспектор ДАІ. Водії машин слухняно дотримуються його командам, і на проїжджій частині встановлюється чіткий порядок. Але знати сигнали регулювальника необхідно не тільки водіям, а й пішоходам, щоб уникнути неприємностей на дорозі.

У залежності від положення корпуса регулювальника і жестів руками перехід для нас закритий чи відкритий. Для кращої видимості часто застосовується жезл або диск з червоним сигналом або світлоповертачем.

Сигнал свистком служить, щоб привернути увагу учасників руху: водіїв транспортних засобів і пішоходів.

Рука регулювальника піднята вгору - забороняється рух пішоходів і всіх транспортних засобів у всіх напрямках. Перехрестя повинен бути вільним. Це робиться перед зміною дозволеного напрямку руху або щоб пропустити транспортні засоби оперативних служб, які мають спеціальну забарвлення, наступних з включеними проблисковими маячками синього кольору і подають спеціальний звуковий сигнал (пожежних, міліції, «Швидкої допомоги», аварійної газової та ін.) Якщо ви не встигли перейти вулицю до моменту подачі цього сигналу, то залишайтеся на острівці безпеки або, при його відсутності, на лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Треба завжди чітко пам'ятати про те, що водіям, які не встигли зупинитися на цей сигнал в передбаченому місці, дозволяється не вдаватися до екстреного гальмування і продовжувати рух.

Регулювальник стоїть до нас грудьми або спиною (руки опущені або витягнуті в сторони) - шлях пішоходам закритий. Регулювальник стоїть до нас боком - шлях пішоходам відкритий ліворуч і праворуч від нього по пішохідних доріжках через проїжджу частину. Але цей же сигнал регулювальника дозволяє рух для безрейкового транспорту прямо і направо. Тому треба завжди, перш ніж переходити дорогу, подивитися ліворуч, щоб уникнути наїзду повертають направо машин. Легко запам'ятати: бережіть лівий бік, де серце!

Права рука регулювальника витягнута вперед - нам дозволено прохід тільки за його спиною, а спереду шлях закритий. Регулювальник може подавати й інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам, які ми зобов'язані виконувати, навіть якщо вони відрізняються від вказівок світлофора, розпорядчих знаків та розмітки дороги.

 

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ

Щоб приємно провести біля води вільний час, слід дотримуватися таких правил:

— діти повинні купатися обов'язково під наглядом дорослих; учитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
— не купайтеся і не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально обладнаних місцях;
— не можна запливати за обмежувальні знаки;
— слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або велика течія;
— якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово і плавно повертаючи до берега;
— не купайтеся у холодній воді, щоб не сталося переохолодження;
— не треба купатися довго, краще купатися декілька разів по 20—30 хв;
— не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть спричинити шкоду;
— не подавайте навмисних сигналів про допомогу;
— не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги.

 

 

ДОПОМОГА ПОТОПАЮЧОМУ. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПОТОПАЮЧОМУ.

 

Щоб допомогти потопаючому, слід дотримуватись правил:

- якщо поблизу вас є який-небудь плавучий предмет (найкраще - рятувальний круг), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися; краще, якщо прив'яжете до нього вірьовку, за яку потім можна підтягнути потопаючого до берега;
- якщо нещастя трапилося на мілководді, спробуйте підійти до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте його так, щоб він був між вами і потерпілим;
- якщо ви спробуєте підпливти до потопаючого, краще коли у вас в руках буде рятувальний засіб, щоб потопаючий хапався за нього, а не за вас, розмовляйте з потерпілим, заспокоюйте його;
- опинившись на березі, викличте «швидку допомогу».

У разі надання першої долікарняної допомоги потерпілому після витягнення з води необхідно:
- очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей;
- викликати блювання через подразнення язика;
- покласти під шию валик з одежі;
- зробити штучне дихання «з рота в рот», якщо відсутнє дихання;
- зробити непрямий масаж серця, якщо немає пульсу;
- розтирати тіло, щоб воно нагрілося.

Допомогу постраждалому слід надавати залежно від його стану і якнайшвидше. Якщо постраждалий не подає ознак життя, це не повинно зупиняти надання першої допомоги. Поки є найменший шанс врятувати людину, треба проводити заходи щодо її рятування.

 

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА КРИЗІ. НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛОМУ НА ВОДІ ВЗИМКУ.

 

Правила поведінки на кризі:

- категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами палки та ніг;

- обходьте небезпечні місця та ділянки криги, вкриті снігом;

- вантаж перевозьте на санях;

- кататися на ковзанах можна лише тоді, коли товщина криги досягає 25 см;

- не можна стрибати й бігати по льоду, скупчуватись у великі групи.

Надання допомоги потерпілому на воді взимку:

- будьте якомога далі від ополонки;
- протягніть потерпілому довгу жердину, дошку або палицю, можна лижу, мотузку;
- витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами; якщо вдалося потерпілого витягти, не піднімайтеся на ноги, рухайтеся до берега повзком;
- на березі викличте «швидку медичну допомогу», загорніть потерпілого у ковдри або в сухий одяг;
- не занурюйте потерпілого в теплу воду, можуть виникнути серцеві проблеми;
- по можливості прикладіть до тіла пляшку з гарячою водою або грілку;
- дайте попити теплої води, якщо є - чаю.

НЕБЕЗПЕКА СКАЗУ!

Характеристика збудника

Сказ викликає РНК-рабдовирусами, що має пулевідной форму і володіє двома специфічними антигенами: розчинний AgS і поверхневий AgV &. У процесі реплікації вірус сприяє виникненню в нейронах специфічних включений – еозинофільних тілець Бабеша-Негрі. Вірус сказу досить стійкий до охолодження і заморожування, але легко інактивується при кип'ятінні, дії ультрафіолетового випромінювання, а також дезінфекції різними хімічними реагентами (лізол, хлораміну, карбонова кислота, сулема та ін.)

Резервуаром і джерелом сказу є Хижі тварини (собаки, вовки, кішки, деякі гризуни, коні і худоба). Тварини виділяють вірус зі слиною, контагіозний період починається за 8-10 днів до розвитку клінічних ознак. Хворі люди не є значущим джерелом інфекції.

Сказ передається парентерально, зазвичай під час укусу людини хворою твариною (слина, що містить збудника, потрапляє в ранку і вірус проникає в судинній русло).

В даний час є дані про можливість реалізації аерогенного, аліментарно і трансплацентарного шляхи зараження.

Люди володіють обмеженою природною сприйнятливістю до сказі, ймовірність розвитку інфекції у разі зараження залежить від локалізації укусу і глибини пошкодження і коливається в межах від 23% випадків при укусах кінцівок (проксимальних відділів) до 90% в разі укусу в обличчя і шию.

У третині випадків зараження відбувається при укусі диких тварини, в інших випадках винуватцем поразки людини сказу є домашні тварини і худоба.

У разі своєчасного звернення за медичною допомогою та проведення профілактичних заходів в повній мірі сказ у інфікованих осіб не розвивається.

Симптоми сказу

Інкубаційний період сказу може становити від кількох тижнів при локалізації укусу на обличчі або шиї до декількох місяців (1-3) при впровадженні збудника в області кінцівок. У рідкісних випадках Інкубаційний період затягувався до року.

Розпал захворювання (стадія порушення) настає на 2-3 день після появи перших ознак депресії, характеризується розвитком різних фобій: боязнь води, повітря, звуків і світла. Гідрофобія – боязнь води – заважає хворим пити. Характерна поведінка – при протягуванні склянки з водою, хворий з радістю його бере, але спроба випити рідина викликає приступ паралізуючого страху, призупинення дихання і хворий кидає склянку. Однак не завжди сказ супроводжується гідрофобією, що може утруднить діагностику. При прогресування захворювання хворі страждають від сильної спраги, але зважаючи сформувався рефлексу навіть вид і шум води викликають спазми дихальних м'язів. Аерофобія характеризується нападами ядухи у зв'язку з рухом повітря, при акустофобіи і фотофобией така реакція спостерігається на шум і яскраве світло. Напади задухи короткочасні (кілька секунд), їх супроводжують спазми і судоми мімічної мускулатури, зіниці розширені, хворі збуджені, відчувають панічний жах, кричать, відкидають голову назад. Спостерігається тремтіння рук. Дихання під час пароксизмів переривчасте, свистяче, вдих – галасливий. У диханні задіяна мускулатура плечового пояса. У цьому періоді хворі перебувають у агресивно збудженому стані, багато кричать, схильні до безсистемної агресивної активності (метушаться, можуть вдарити або вкусити). Характерна гіперсалівація.

Прогноз при сказі

Сказ є смертельним захворюванням: летальний результат наступає в 100% випадків розвитку клінічної симптоматики.

Профілактика сказу

Профілактика сказу в першу чергу спрямована на зниження захворюваності середовища тварин і обмеження ймовірності укусу бродячими і дикими тваринами людини.

Домашні тварини в обов'язковому порядку піддаються планової вакцинації від сказу, декретованих категорії громадян (працівники ветеринарних служб, собаколовів, мисливці і т.д.) проходять імунізації антирабічною вакциною (трикратне внутрішньом'язове введення). Через рік проводиться ревакцинациями і надалі в разі збереження високого ризику зараження, рекомендується повторення імунізації кожні три роки.

У разі укусу тварини обов'язково проводиться комплекс заходів, спрямованих на запобігання сказу: рана промивається медичним спиртом, обробляється антисептиками, накладається асептична пов'язка, після чого слід негайно Звернутися в травматологічному пункті (або до хірурга або фельдшера ФАП). У найкоротші терміни проводиться курс профілактичної антирабічної вакцинації (сухий інактивованою вакциною) і пасивної імунізації (антирабічний імуноглобуліну). Схема профілактичних ін'єкцій залежить від локалізації укусу, глибини рани і ступеня забруднення слиною.

Пам'ятка "Обережно - грабіжники!"